Выпускной класс? Пора готовиться! Все про ЗНО: расписание ЗНО, регистрация на ЗНО, программы ЗНО, вопросы и ответы ЗНО.

ВУЗы Украины по регионам. Рейтинги ВУЗов. Болонский процесс в Украине.

Высшее образование за границей. FLEX - бесплатное обучение в США.




Поиск по сайту


Главная > ЗНО 2009 > Программа по химии ч.1



Программа внешнего независимого тестирования 2009 года по химии
часть первая

химия

Програму зовнішнього незалежного оцінювання з хімії 2009 року розроблено на основі чинної програми з хімії для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Матеріал програми зовнішнього незалежного оцінювання розподілено на 4 тематичних блоки: «Загальна хімія», «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Обчислення в хімії», які в свою чергу розподілено за розділами і темами.

Зовнішнє незалежне оцінювання з хімії – спосіб перевірити рівень знань і умінь учасників зовнішнього незалежного оцінювання, їх відповідність вимогам програми, а саме:
- знання найважливіших законів і теорій хімії;
- володіння хімічною мовою, вміння користуватися назвами і символами хімічних елементів, назвами простих і складних речовин;
- вміння складати хімічні формули і рівняння хімічних реакцій, розв'язувати розрахункові та експериментальні задачі;
- розуміння зв'язку між складом, будовою, фізичними і хімічними властивостями речовин, способами їх добування, галузями застосування;
- знання про найважливіші природні та штучні речовини: їх будову, способи добування та галузі застосування;
- розуміння наукових основ певних хімічних виробництв;
- обізнаність з деякими екологічними проблемами, пов'язаними з хімією; розуміння ролі хімії у розв'язання глобальних проблем людства.


№ п/п
Назва розділу, теми
Знання
Предметні уміння та способи навчальної діяльності
1. Загальна хімія
1.1 Основні хімічні поняття. Речовина Поняття речовина, фізичне тіло, матері-ал, проста речовина, складна речовина, хімічна сполука, хімічна реакція, хімічна формула, схема реакції, хімічне рівняння, відносна атомна (молекуляр-на) маса, молярна маса, кількість речовини; назви і склад окремих типів сумішей речовин; методи розділення сумішей; одиниці вимірювання маси, об’єму, кількості речовини, густини, молярної маси, молярного об’єму; значення температури й тиску, які відповідають нормальним умовам (н.у.), молярний об’єм газу (за н.у.); закон Авогадро; число Авогадро; середня відносна молекулярна маса повітря. Наводити приклади простих і складних речовин, матеріалів, мінералів, чистих речовин і сумішей.
Складати формули бінарних сполук за значеннями валентності елементів.
Записувати хімічні формули речовин, схеми реакцій, хімічні рівняння.
Розрізняти фізичні тіла, речовини, матеріали; метали і неметали, прості та складні речовини; фізичні та хімічні властивості речовини; однорідні й неоднорідні суміші;фізичні та хімічні явища; елементи і прості речовини; атоми, молекули та йони (катіони, аніони); найпростішу та істинну формули сполуки.
Визначати валентність елементів у бінарних сполуках.
Аналізувати якісний і кількісний склад речовини за її хімічною формулою.
Застосовувати знання для вибору методу розділення суміші речовин.
1.2 Хімічна реакція Закони збереження маси речовин, об’ємних співвідношень газів при хімічних реакціях, принцип Ле Шательє; зовнішні ефекти, що супроводжують хімічні реакції; поняття окисник, відновник, окиснення, відновлення, каталізатор, хімічна рівновага; типи хімічних реакцій. Складати рівняння реакцій за участю простих речовин.
Розрізняти реакції за кількістю реагентів і продуктів, зміною ступеня окиснення елементів, тепловим ефектом, напрямом перебігу.
Визначати окисник, відновник, процеси окиснення і відновлення в окисно-відновній реакції; напрямок зміщення хімічної рівноваги залежно від умов.
Пояснювати схеми реакцій і хімічні рівняння.
Аналізувати вплив концентрації реагентів, температури, величини поверхні стикання, каталізатора на швидкість реакції.
Застосовувати закон збереження маси речовин для перетворення схеми реакції на хімічне рівняння.
Використовувати метод електронного балансу для перетворення схеми окисно-відновної реакції на хімічне рівняння.
1.3
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д.Менделєєва
Періодичний закон (сучасне формулювання), структура короткого і довгого варіантів періодичної системи, групи найважливіших елементів, розміщення металічних і неметалічних елементів у періодичній системі.
Наводити приклади металічних і неметалічних елементів.
Розрізняти в періодичній системі періоди, групи, головні та побічні підгрупи.
Використовувати інформацію, закладену в періодичній системі, для характеристики елементів, простих речовин і сполук.
Аналізувати зміни властивостей простих речовин залежно від розміщення елементів у періодичній системі (в періодах, групах, при переході від одного періоду до іншого).
1.4
Будова атома
Склад атома; поняття нуклон, нуклід, ізотопи, протонне число, нуклонне число, орбіталь, енергетичний рівень (підрівень), електронна оболонка, спаре-ний (неспарений) електрон; сутність явища радіоактивності; форми s- і р-орбіталей, розміщення р-орбіталей у просторі; послідовність енергетичних рівнів в атомі.
Записувати електронні та графічні формули атомів елементів 1-3 періодів та їхніх простих йонів (катіонів, аніонів), атомів неметалічних елементів 2-го і 3-го періодів у збудженому стані.
Визначати склад електронних оболонок (енергетичних рівнів та підрівнів) атомів елементів 1-3 періодів.
Характеризувати явище радіоактивності; хімічні елементи малих періодів за будовою атомів.
Порівнювати радіуси атомів і простих йонів.
Аналізувати кількісний склад атома, залежність зміни радіусів атомів у періодах і групах.
1.5
Хімічний зв’язок
Основні типи хімічного зв’язку (йонний, ковалентний, водневий, металічний); типи кристалічних ґраток; поняття електронегативності, ступінь окиснення, кратність ковалентного зв’язку, полярність ковалентного зв’язку.
Записувати графічні та електронні формули молекул.
Складати формули сполук за ступенями окиснення елементів, зарядами йонів.
Розрізняти валентність і ступінь окиснення елемента.
Обчислювати ступінь окиснення елемента у сполуці.
Аналізувати механізми утворення ковалентного зв’язку.
Визначати кратність, полярність чи неполярність ковалентного зв’язку між атомами.
Прогнозувати тип хімічного зв’язку в бінарній сполуці, фізичні властивості речовин залежно від типу хімічного зв’язку.
1.6
Розчини
Компоненти розчину: розчинник, розчинена речовина; кристалогідрат, електроліт, неелектроліт, ступінь елект-ролітичної дисоціації; забарвлення індикаторів (універсального, лакмусу, фенолфталеїну, метилоранжу) в кисло-му, лужному і нейтральному середови-щі; будова молекули води; сутність процесів розчинення, електролітичної дисоціації.
Складати схеми електролітичної дисоціації основ, кислот, солей; йонно-молекулярні рівняння за молекулярними рівняннями і молекулярні рівняння за йонно-молекулярними рівняннями.
Розрізняти однорідні й неоднорідні суміші; розбавлені, концентровані, насичені, ненасичені розчини; електроліти й неелектроліти, сильні та слабкі електроліти.
Визначати можливість перебігу реакції обміну між електролітами у розчині.
Аналізувати вплив будови речовини, температури, тиску (для газів) на розчинність речовин у воді.

2. Неорганічна хімія

2.1. Основні класи неорганічних сполук
 
2.1.1
Оксиди
Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.
Складати хімічні формули оксидів.
Давати назви оксидам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули оксидів серед формул інших класів сполук.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оксидів (взаємодія з водою, оксидами, кислотами, основами); рівняння реакцій, які характеризують способи добування оксидів (окиснення простих і складних речовин; розкладання нерозчинних основ, деяких кислот та солей).
Порівнювати за хімічними властивостями оксиди основні, кислотні, амфотерні.
Аналізувати склад оксидів основних, кислотних і амфотерних; залежність властивостей оксидів від типу хімічного зв’язку .
2.1.2
Основи
Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.
Складати хімічні формули основ.
Давати назви основам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули основ серед формул інших класів сполук.
Розрізняти розчинні і нерозчинні основи.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості основ (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами, солями; розкладання нерозчинних основ); рівняння реакцій, які характеризують способи добування основ (взаємодія активних металів із водою, основних оксидів із водою, солей із лугами).
Порівнювати хімічні властивості основ розчинних і нерозчинних.
2.1.3
Кислоти
Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.
Складати хімічні формули кислот.
Давати назви кислотам за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули кислот серед формул інших класів сполук; валентність кислотного залишку за формулою кислоти.
Розрізняти за складом кислоти оксигеновмісні і безоксигенові, кислоти за основністю.
Складати рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості кислот (взаємодія із металами, основними оксидами, оновами, солями); рівняння реакцій, які характеризують способи добування кислот (взаємодія кислотних оксидів із водою, солей із кислотами, неметалів із воднем).
2.1.4
Солі
Визначення, назви, класифікація, хімічні властивості, способи добування.
Складати хімічні формули солей; рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості середніх солей (взаємодія з металами, кислотами, лугами, солями); рівняння реакцій, які характеризують способи добування солей (взаємодія кислот із металами, основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів із основами, лугів із кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, оксидів кислотних із основними оксидами, солей із солями, солей із металами, металів із неметалами, термічне розкладання деяких солей).
Давати назви солям за їхніми хімічними формулами.
Визначати формули солей серед формул інших класів сполук.
Розрізняти за складом солі середні, кислі, основні.
2.1.5
Амфотерні сполуки
Поняття амфотерності; хімічні властивості, способи добування амфотерних оксидів і гідроксидів.
Складати хімічні формули оксидів та гідроксидів Алюмінію і Цинку; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості оксидів та гідроксидів Алюмінію і Цинку (взаємодія з кислотами, лугами); рівняння реакцій, що характеризують способи добування солей (взаємодія лугів із солями).
2.1.6
Узагальнення відомостей про класи неорганічних сполук.
Порівнювати хімічні властивості оксидів, основ, кислот, солей.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями оксидів, кислот, основ, солей.
Узагальнювати знання про властивості основних класів сполук та способи їх добування для встановлення генетичних зв’язків між простими речовинами, оксидами, основами, кислотами, солями; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень простих речовин і класів неорганічних сполук та спостереження за наслідками цих перетворень.

2.2. Металічні елементи та їх сполуки. Метали
 
2.2.1
Загальні відомості про металічні елементи та метали
Положення металічних елементів у періодичній системі; особливості електронної будови атомів металічних елементів; особливості металічного хімічного зв’язку; загальні фізичні властивості; загальні хімічні властивості; загальні способи добування; поняття корозії, способи захисту металів від корозії; назви та формули найважливіших сполук металічних елементів; сплавів (чавун, сталь).
Визначати положення металічних елементів у періодичній системі.
Характеризувати металічний хімічний зв'язок; будову металічних кристалічних ґраток; фізичні властивості металів.
Розрізняти за електронною будовою металічні та неметалічні елементи, види корозії (хімічна, електрохімічна).
Складати схеми електронних конфігурацій атомів металічних елементів; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості металів (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, розчинами солей); рівняння реакцій, які характеризують способи добування металів (відновлення коксом, карбон(ІІ) оксидом, воднем, металотермія (алюмотермія), електроліз розплавів солей, лугів та деяких розчинів); рівняння реакцій, які відбуваються під час добування чавуну і сталі.
Пояснювати зміну хімічних властивостей сполук металічних елементів залежно від електронної будови атомів; суть процесів електролізу, корозії металів, добування чавуну і сталі.
Аналізувати залежність хімічної активності металів від електронної будови атомів.
Прогнозувати можливість перебігу хімічних реакцій металів із водою, розчинами кислот, солей, лугів.
Обґрунтовувати залежність фізичних і хімічних властивостей металів від особливостей їх електронної будови; причинно-наслідкову залежність між складом і властивостями чавуну та сталі.
2.2.2
Лужні і лужноземельні метали
Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; поняття твердості води; галузі застосування найбільш поширених сполук Натрію, Калію, Кальцію; хімічних формул і назв найбільш поширених калійних добрив.
Визначати положення Натрію, Калію, Кальцію в періодичній системі;
Характеризувати хімічні властивості натрію і калію, кальцію; їхнє застосування; способи добування;
Складати схеми електронних конфігурацій атомів Натрію, Калію, Кальцію; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості натрію, калію, кальцію (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою); рівняння кислотно-основних реакцій, які характеризують хімічні властивості оксиду та гідроксиду Кальцію; рівняння реакцій, які характеризують способи пом’якшення твердості води;
Застосовувати знання для визначення сполук Натрію, Калію, Кальцію за забарвленням полум’я.
2.2.3
Алюміній та сполуки Алюмінію
Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; галузі застосування алюмінію та найбільш поширених сполук Алюмінію.
Визначати положення Алюмінію в періодичній системі.
Характеризувати хімічні властивості алюмінію, амфотерні властивості оксиду та гідроксиду алюмінію; їхнє застосування.
Складати схему електронної конфігурації атома Алюмінію; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості алюмінію (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, лугами); рівняння реакцій добування в лабораторії алюміній гідроксиду (взаємодія розчинних солей з лугами) та алюміній оксиду (спалювання у кисні повітря); рівняння реакцій, які характеризують їхні амфотерні властивості (взаємодія з основними та кислотними оксидами, кислотами та лугами).
2.2.4
Залізо та сполуки Феруму
Хімічні властивості; способи добування; назви та формули найважливіших сполук; галузі застосування заліза та найбільш поширених сполук Феруму.
Визначати положення Феруму в періодичній системі.
Характеризувати хімічні властивості заліза, оксидів та гідроксидів Феруму; застосування заліза та солей Феруму.
Складати схему електронної конфігурації атома Феруму; рівняння окисно-відновних реакцій, які характеризують хімічні властивості заліза (взаємодію з киснем, галогенами, сіркою, водою, кислотами, солями); рівняння кислотно-основних реакцій добування в лабораторії Ферум(ІІ, ІІІ) гідроксидів (взаємодія розчинних солей з лугами); рівняння перетворення сполук Ферум(ІІ) у сполуки Ферум(ІІІ); рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості оксидів та гідроксидів Феруму (взаємодія з кислотними оксидами, кислотами).
Аналізувати фізіологічну роль йонів Феруму.
2.2.5
Узагальнення відомостей про метали та сполуки металічних елементів
Порівнювати хімічні властивості металів та сполук металічних елементів Натрію, Калію, Кальцію, Алюмінію, Феруму.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями металів та сполук металічних елементів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та способи добування для встановлення генетичних зв’язків між металами та різними класами неорганічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень металів і сполук металічних елементів та спостереження за наслідками цих перетворень.

2.3. Неметалічні елементи та їх сполуки. Неметали
 
2.3.1
Неметалічні елементи
Неметалічні елементи (Гідроген, Галогени, Оксиген, Сульфур, Нітроген, Фосфор, Карбон, Силіцій); електронні формули атомів неметалічних елементів; хімічні формули і назви простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; явище алотропії та алотропних модифікацій; явище адсорбції; фізичні властивості простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; хіміч-ні властивості простих і найбільш поширених складних речовин неметаліч-них елементів; способи добування простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів у лабораторії та промисловості; найваж-ливіші галузі застосування простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів; якісні реакцій для визначення простих і складних йонів неметалічних елементів.
Характеризувати хімічні властивості простих речовин неметалічних елементів; окисно-відновні процеси та кислотно-основні взаємодії, характерні найбільш поширеним складним речовинам неметалічних елементів.
Обґрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення неметалічних елементів за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атома; причини явища алотропії.
Порівнювати фізичні властивості алотропних модифікацій одного і того ж неметалічного елемента; хімічну активність простих речовин неметалічних елементів; реакційну здатність однотипних складних речовин неметалічних елементів.
Встановлювати взаємозв'язок між будовою і властивостями простих і складних речовин неметалічних елементів однієї підгрупи; між складом, будовою і властивостями складних речовин неметалічних елементів.
Застосовувати знання для визначення простих і складних йонів неметалічних елементів; для добування і розпізнавання простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю простих і найбільш поширених складних речовин неметалічних елементів.
2.3.2
Водень і сполуки Гідрогену
Електронна формула атома Гідрогену; хімічна формула простої речовини Гідрогену – водню; фізичні властивості водню і води; хімічні властивості водню і води; способи добування водню в лабораторії та промисловості; способи очищення води; найважливіші галузі застосування водню і води; доведення наявності водню.
Складати рівняння реакцій, характерних для водню (взаємодії з неметалами, активними металами, оксидами металічних елементів, деякими органічними речовинами); рівняння реакцій води з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, їх оксидами та сполуками з Гідрогеном, деякими органічними сполуками; рівняння реакції розкладу води, добування водню в лабораторії і промисловості.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Гідрогену за його положенням у періодичній системі та електронною будовою атома.
Застосовувати знання про властивості водню для його розпізнавання; для добування водню і доведенню його наявності.
2.3.3
Сполуки Галогенів
Електронні формули атомів Флору та Хлору; хімічні формули простих речовин Галогенів (фтору, хлору, брому, йоду); хімічні формули і назви найпоширеніших сполук Галогенів; фізичні властивості найважливіших сполук Галогенів (гідроген хлориду, галогені дів металічних елементів); хімічні властивості хлору і гідроген хлориду; способи добування хлору та гідроген хлориду в лабораторії та промисловості; найважливіші галузі застосування хлору, гідроген хлориду, хлоридів; якісних реакцій для визначення галогенід-іонів.
Складати рівняння реакцій, характерних для хлору (взаємодії з простими речовинами металічних і неметалічних елементів, водою, деякими органічними речовинами); рівняння окисно-відновних реакцій та кислотно-основних взаємодій, характерних для гідроген хлориду (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, амфотерними сполуками, солями, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій добування хлору та гідроген хлориду в лабораторії і промисловості.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення атомів Флуору і Хлору за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність галогенів.
Застосовувати знання для визначення галогенід-іонів, для добування гідроген хлориду.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю найбільш поширених складних речовин Галогенів (гідроген галогенідів, галогенідів металічних елементів).
2.3.4
Підгрупа Оксигену
Електронна формула атомів Оксигену і Сульфуру; алотропні модифікації Оксигену і Сульфуру; хімічні формули простих речовин Оксигену (кисню, озону) і Сульфуру (сірки) та найпо-ширеніших сполук Оксигену і Суль-фуру; фізичні та хімічні властивості речовин Оксигену і Сульфуру (кисню, озону, сірки, Сульфур(IV) оксиду, Суль-фур(VI) оксиду, сульфатної кислоти, сульфатів); способи добування кисню, озону, сірки, сульфатної кислоти в лабораторії та промисловості; умови, що застосовуються на виробництві сульфат-ної кислоти; найважливіші галузі застосування кисню, сірки, Суль-фур(IV) оксиду, Сульфур(VI) оксиду, сульфатної кислоти та сульфатів; якісна реакція для визначення сульфат-іонів.
Складати рівняння реакцій, характерних для кисню (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, їх сполуками з Гідрогеном, органічними речовинами); рівняння реакцій, характерних для сірки (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для Сульфур(IV) оксиду і Сульфур(VI) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для сульфатної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, амфотерними сполуками, солями); рівняння реакцій добування кисню в лабораторії і промисловості, утворення озону; рівняння реакцій, що покладені в основу промислового виробництва сульфатної кислоти.
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Оксигену і Сульфуру.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Оксигену і Сульфуру за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність кисню, озону і сірки.
Застосовувати знання про властивості кисню для його розпізнавання; знання для визначення сульфат-іонів; знання для добування і доведення наявності кисню.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю сульфатів.
2.3.5
Підгрупа Нітрогену
Електронні формули атомів Нітрогену і Фосфору; алотропні модифікації Фосфору; хімічні формули простих речовин Нітрогену (азоту) і Фосфору (білого і червоного фосфору), найпоши-реніших сполук Нітрогену і Фосфору, найпоширеніших мінеральних добрив, що місять Нітроген і Фосфор; фізичні та хімічні властивостей простих і складних речовин Нітрогену і Фосфору (азоту, білого і червоного фосфору, нітро-ген(IV) оксиду, фосфор(V) оксиду, амоніаку, солей амонію, нітратної кис-лоти, нітратів, ортофосфатної кислоти, ортофосфатів); способи добування азоту, фосфору, амоніаку, нітратної та ортофосфатної кислот в лабораторії та промисловості; умов, що застосовую-ться на виробництві амоніаку; найважливіші галузі застосування азоту, фосфору, фосфор(V) оксиду, амоніаку, нітратної кислоти, нітратів, ортофос-фатної кислоти, ортофосфатів; якісні реакції для визначення ортофосфат-, амоній- та нітрат-іонів.
Складати рівняння реакцій, характерних для азоту і фосфору (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для амоніаку (взаємодії з киснем, водою, оксидами металічних елементів, кислотами, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій характерних для солей амонію (взаємодії з лугами, солями); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для нітратної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, ам-фотерними сполуками, солями, деякими органічними сполуками); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для ортофосфатної кислоти (взаємодії з металами, основними оксидами, основами, солями); рівняння реакцій, що характеризують взаємоперетворення середніх і кислих солей ортофосфатної кислоти; рівняння реакцій термічного розкладу солей амонію, нітратів, ортофосфатів; рівняння реакцій добування фосфору, амоніаку, нітратної та ортофосфатної кислот в лабораторії і промисловості; рівняння реакцій кислотно-основних взаємодій, характерних фосфор(V) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами).
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Фосфору.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Нітрогену і Фосфору за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атомів.
Порівнювати хімічну активність азоту і фосфору.
Застосовувати знання про властивості амоніаку для його розпізнавання; для визначення йонів амонію, нітрат-, ортофосфат-іонів; для добування і доведення наявності амоніаку.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю солей амонію, нітратів і ортофосфатів.
2.3.6
Підгрупа Карбону
Електронні формули атомів Карбону і Силіцію; алотропні модифікації Карбону; поняття адсорбції, адсорбційні властивості вуглецю; хімічні формули простих речовин Карбону (вуглецю) і Силіцію (силіцію) та найпоширеніших сполук Карбону і Силіцію; фізичні та хімічні властивостей простих речовин Карбону, Силіцію і найважливіших сполук Карбону і Силіцію (карбон(ІІ) оксиду, карбон(IV) оксиду, карбонатів, силіцій(IV) оксиду, силікатної кислоти, силікатів); способи добування вуглецю, силіцію, карбон(II) оксиду, карбон(IV) оксиду в лабораторії та промисловості; найважливіші галузі застосування вуглецю, алмазу. графіту, карбон(ІІ) оксиду, карбон(IV) оксиду, карбонатів, гідрогенкарбонатів, силіцій(IV) оксиду, силікатної кислоти, силікатів; якісні реакцій для визначення карбонат-, силікат-іонів.
Наводити приклади застосування явища адсорбції.
Складати рівняння реакцій окисно-відновних процесів, характерних для вуглецю і силіцію (взаємодії з простими речовинами неметалічних і металічних елементів, оксидами металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів, характерних для карбон(ІІ) оксиду (взаємодії з киснем, оксидами металічних елементів); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для карбон(ІV) оксиду (взаємодії з водою, основними оксидами, основами, вуглецем); рівняння реакцій, які відбуваються при доведенні наявності карбон(IV) оксиду (взаємодія його з кальцій гідроксидом); рівняння реакцій окисно-відновних процесів та кислотно-основних взаємодій, характерних для силіцій(ІV) оксиду (взаємодії з основними оксидами, основами); рівняння реакцій взаємоперетворення середніх і кислих солей карбонатної кислоти; рівняння реакцій термічного розкладу карбонатів і гідрогенкарбонатів; рівняння реакцій добування вуглецю, силіцію, карбон(II) оксиду, карбон(IV) оксиду в лабораторії і промисловості.
Характеризувати склад і будову алотропних модифікацій Карбону.
Обгрунтовувати валентні можливості і ступені окиснення Карбону і Силіцію за їх положенням у періодичній системі та електронною будовою атома.
Застосовувати знання про властивості карбон(IV) оксиду для його розпізнавання; для визначення карбонат-, силікат-іонів; для добування і доведення наявності карбон(IV) оксиду.
Розв’язувати експериментальні задачі за участю карбонатів і силікатів.
2.3.7
Узагальнення відомостей про неметали та сполуки неметалічних елементів
Порівнювати хімічні властивості неметалів та сполук металічних елементів Гідрогену, галогенів, Оксигену, Сульфуру, Нітрогену, Фосфору, Карбону, Силіцію.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями неметалів та сполук неметалічних елементів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та пособи добування для встановлення генетичних зв’язків між неметалами та різними класами неорганічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень неметалів і сполук неметалічних елементів та спостереження за наслідками цих перетворень.

вторая часть

Тестирование 2009 (ЗНО 2009)

Хороший, причем доступный практически всем, способ заработать на оплату обучения в одном из ВУЗов Киева - это создание собственных веб-проектов и заработок на них. Для создания простого сайта достаточно знания языка HTML, для более сложных понадобятся, конечно же, и каскадные таблицы стилей, и язык PHP, и знание основных CMS (систем управления контентом).

Но для успешного сайта практически обязательным условием является нахождение на первой странице поисковой выдачи, а навряд ли у выпускника или абитуриента найдутся большие суммы для оплаты услуг оптимизаторов. Есть хорошее решение - продвижение сайта самостоятельно можно осуществить с помощью специализированных сервисов, таких, например, как известный на прсторах рунета SeoPult.

Попробуйте, может быть создание сайтов - это Ваше призвание, и даже если Вы еще учитесь в школе, приобретенный опыт позволить поступить в один из занимающих первые места в рейтинге ВУЗов Украины университетов.



Главная > ЗНО 2009 > Программа по химии ч.1
 
загрузка...