Выпускной класс? Пора готовиться! Все про ЗНО: расписание ЗНО, регистрация на ЗНО, программы ЗНО, вопросы и ответы ЗНО.

ВУЗы Украины по регионам. Рейтинги ВУЗов. Болонский процесс в Украине.

Высшее образование за границей. FLEX - бесплатное обучение в США.




Поиск по сайту


Главная > ЗНО 2010 > Программа 2010 по химии ч.2



Программа внешнего независимого тестирования 2010 года по химии
Часть 2

химия

Програму зовнішнього незалежного оцінювання з хімії 2010 року розроблено на основі чинної програми з хімії для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

Матеріал програми зовнішнього незалежного оцінювання розподілено на 4 тематичних блоки: «Загальна хімія», «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Обчислення в хімії», які в свою чергу розподілено за розділами і темами.

Зовнішнє незалежне оцінювання з хімії – спосіб перевірити рівень знань і умінь учасників зовнішнього незалежного оцінювання, їх відповідність вимогам програми, а саме:
- знання найважливіших законів і теорій хімії;
- володіння хімічною мовою, вміння користуватися назвами і символами хімічних елементів, назвами простих і складних речовин;
- вміння складати хімічні формули і рівняння хімічних реакцій, розв'язувати розрахункові та експериментальні задачі;
- розуміння зв'язку між складом, будовою, фізичними і хімічними властивостями речовин, способами їх добування, галузями застосування;
- знання про найважливіші природні та штучні речовини: їх будову, способи добування та галузі застосування;
- розуміння наукових основ певних хімічних виробництв;
- обізнаність з деякими екологічними проблемами, пов'язаними з хімією; розуміння ролі хімії у розв'язання глобальних проблем людства.


№ п/п
Назва розділу, теми
Знання
Предметні уміння та способи навчальної діяльності

3. Органічна хімія
 
3.1. Теоретичні основи органічної хімії
Поняття про органічні сполуки та органічну хімію; природні та синтетичні органічні сполуки.
Теоретичні основи будови органічних сполук.
Електронна будови атома Карбону в основному і збудженому станах.
Наводити приклади природних і синтетичних органічних сполук.
Розрізняти за характерними ознаками неорганічні і органічні сполуки.
Обґрунтовувати поділ сполук на неорганічні і органічні.
Складати структурні формули органічних сполук на основі якісного і кількісного складу.
Аналізувати хімічну будову органічних сполук, використовуючи основні положення теорії О.М. Бутлерова.
Визначати валентні можливості атома Карбону за його електронною будовою.
Типи хімічних зв’язків у молекулах органічних сполук.
Явища гібридизації електронних орбіталей атома Карбону; sp3-, sp2-, sp-гібридизації.
Складати електронні формули молекул органічних сполук.
Характеризувати неполярний та полярний ковалентні зв’язки в молекулах органічних сполук.
Визначати типи гібридизації та просторову орієнтацію електронних орбіталей атомів Карбону в молекулах органічних сполук.
σ- і π-зв’язки. Характеризувати σ- і π-зв’язки.
Порівнювати одинарні, подвійні, потрійні зв’язки за енергією, довжиною, напрямленістю у просторі та полярністю.
Аналізувати реакційну здатність органічних сполук з різними типами зв’язків.
Класифікація органічних сполук. Наводити приклади жирів, вуглеводів, амінокислот, білків.
Розрізняти ациклічні (насичені, ненасичені), циклічні (карбоциклічні, ароматичні) органічні сполуки, галогеноалкани, галогеноарени, спирти, феноли, альдегіди, карбонові кислоти, естери;
Класифікувати органічні сполуки за будовою карбонового ланцюга і за наявністю характеристичних (функціональних) груп.
Явище гомології, гомологів, гомологічних рядів, гомологічної різниці; класів органічних сполук; загальні формул гомологічних рядів і класів органічних сполук.
Поняття первинний (вторинний, третинний, четвертинний) атом Карбону
Наводити приклади гомологів вуглеводнів та їх функціональних похідних.
Розрізняти гомологічні ряди і класи органічних сполук.
Встановлювати відповідності між представниками гомологічних рядів та їх загальними формулами, класами органічних сполук та їх характеристичними групами.
Визначати у молекулах органічних сполук різної будови первинний, вторинний, третинний четвертинний атоми Карбону.
Номенклатура органічних сполук. Називати органічні сполуки, використовуючи систематичну (міжнародну) номенклатуру.
Явище ізомерії; поняття ізомер; структурна та просторова ізомерія. Наводити приклади структурних формул ізомерів.
Розрізняти структурні та просторові ізомери.
Обґрунтовувати причини явища ізомерії, можливість існування структурних та просторових ізомерів.
Встановлювати відмінності між ізомерами і гомологами за відповідними характеристиками: якісним і кількісним складом, будовою, фізичними і хімічними властивостями, наявністю гомологічної різниці.
Взаємний вплив атомів або груп атомів в молекулах органічних сполук на основі перерозподілу електронної густини. Встановлювати взаємозв’язок між будовою і властивостями органічних сполук з урахуванням перерозподілу електронної густини на прикладі пропену (приєднання галогеноводнів або води згідно правила Марковникова), фенолу (кислотні властивості, здатність до реакцій заміщення у орто- та пара- положення бензенового ядра), аніліну (основні властивості, здатність до реакцій заміщення у орто- та пара- положення бензенового ядра).
Прогнозувати реакційну здатність органічних речовин, використовуючи поняття про взаємний вплив атомів або груп атомів в органічних молекулах.
Кислотні і основні властивості органічних сполук. Наводити приклади кислотно-основної взаємодії для органічних сполук;
Обґрунтовувати згідно електронної будови і взаємного впливу атомів і груп атомів у молекулах органічних сполук кислотні властивості спиртів, фенолу, карбонових кислот; основні властивості спиртів, амінів аліфатичного та ароматичного рядів.
Порівнювати кислотні властивості води, спиртів, фенолів, карбонових і мінеральних кислот; порівнювати основні властивості амоніаку, амінів аліфатичного та ароматичного рядів.
Класифікація хімічних реакцій в органічній хімії. Класифікувати на основі теорії будови органічних сполук і взаємного впливу атомів і груп атомів у молекулах органічні реакції (заміщення, приєднання, відщеплення, ізомеризації).
Складати рівняння реакцій різних типів.
Встановлювати взаємозв’язки між будовою органічних сполук та їх здатністю до реакцій певного типу.
Хімічна безпека щодо шкідливого впливу органічних сполук на довкілля і здоров’я людини, пов’язаних з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, застосуванням та вилученням у вигляді промислових, сільсько-господарських, побутових та інших відходів. Використовувати знання про будову та властивості органічних сполук для безпечного поводження з синтетичними мийними засобами, розчинниками, пестицидами, лікарськими препаратами та побутовими хімікатами, природними та синтетичними органічними речовинами з урахуванням їх токсичності, вибухово- і пожежонебезпечності, легкозаймистості, подразнюючої дії.
3.2.
Вуглеводні
Класифікація, загальні формули гомологічних рядів, будова, номенклатура, ізомерія вуглеводнів. Називати за систематичною номенклатурою вуглеводні різних гомологічних рядів.
Наводити спільні і відмінні ознаки гомологів та ізомерів на прикладі вуглеводнів різної будови.
Складати структурні формули вуглеводнів за їхніми назвами, загальними формулами.
Розрізняти структурні ізомери за будовою карбонового ланцюга і міжвидові структурні ізомери (алкени і циклоалкани; алкадієни і алкіни); насичені, ненасичені вуглеводні ациклічної будови та ароматичні вуглеводні за будовою (типом гібридизації атомів Карбону, геометрією молекул), загальними формулами гомологічних рядів.
Класифікувати вуглеводні за будовою карбонового ланцюга (ациклічні, циклічні; розгалужені, нерозгалужені), видами карбон-карбонових зв’язків (насичені, ненасичені, ароматичні).
Встановлювати відповідність між представниками гомологічних рядів та характеристиками зв’язків в їх молекулах; відповідність між загальними формулами, представниками гомологічних рядів та характеристиками їх σ- і π-зв’язків; причинно-наслідкові зв’язки між будовою, властивостями і застосуванням вуглеводнів та їх функціональних похідних; генетичні зв'язки між вуглеводнями різних гомологічних рядів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості вуглеводнів і їх функціональних похідних та способів добування для встановлення генетичних зв’язків між різними гомологічними рядами органічних сполук.
3.2.1.
Алкани
Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні вла-стивості, способи добування алканів; поняття крекінгу, ізомеризації. Називати перші 10 представників гомологічного ряду алканів за система-тичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули метану та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості алканів (заміщення, повного або часткового окиснення, розкладу, крекінгу, ізомеризації) та лабораторні і промислові способи їх добування.
Пояснювати явище sp3-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону у молекулах алканів.
Характеризувати ковалентні С–С та С–Н зв’язки у молекулах алканів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Обґрунтовувати сутність явища структурної ізомерії на прикладі алканів; залежність між агрегатним станом, температурами плавлення і кипіння алканів та їх відносною молекулярною масою; згідно електронної будови здатність алканів до реакцій заміщення.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та властивостями алканів.
Узагальнювати знання про хімічні властивості алканів для доведення їх хімічної стійкості.
3.2.2.
Алкени
Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні вла-стивості, способи добування алкенів; якісна реакція на подвійний зв'язок; поняття: полімеризація, полімер, мономер, мономерна ланка, ступінь полімеризації. Наводити структурні ізомери алкенів за будовою карбонового ланцюга, положенням подвійного зв’язку та міжвидові ізомери (циклоалкани).
Називати представники гомологічного ряду алкенів за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули етену та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етену і пропену (гідрування (приєднання водню), галогенування (приєднання галогенів), гідратації (приєднання води), гідрогалогенування (приєднання галогеноводнів); полімеризації; часткового та повного окиснення.) та лабораторні і промислові способи його добування.
Пояснювати явище sp2-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону в молекулах алкенів.
Розрізняти на прикладі етену (пропену): полімер, мономер, мономерну ланку, ступінь полімеризації.
Характеризувати ковалентні С=С зв’язки у молекулах алкенів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та здатністю алкенів до реакцій приєднання.
Аналізувати напрям приєднання галогеноводнів або води до несиметричних алкенів згідно перерозподілу електронної густини в їх молекулах (правило Марковникова).
Узагальнювати знання про хімічні властивості алкенів для доведення їх ненасиченого характеру.
3.2.3.
Алкіни
Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні властивості, способи добування, застосування алкінів; якісна реакція на кратний зв'язок. Називати представники гомологічного ряду алкінів за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули етину та його гомологів; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості етину (приєднання: гідрування (приєднання водню), галогенування (приєднання галогенів), гідратація (приєднання води), гідрогалогенування (приєднання галогеноводнів); тримеризації; часткового і повного окиснення) та лабораторні і промислові способи його добування.
Характеризувати ковалентні С - С зв’язки у молекулах алкінів за довжиною, енергією, полярністю, просторовою напрямленістю.
Обґрунтовувати сутність явища структурної ізомерії на прикладі алкінів; кислотні властивості етину згідно його електронної будови.
Пояснювати явище sp-гібридизації електронних орбіталей атомів Карбону в молекулах алкінів.
Порівняти реакційну здатність етену і етину в реакціях приєднання.
Аналізувати напрям приєднання галогеноводнів або води до алкінів несиметричної будови згідно перерозподілу електронної густини в їх молекулах (правило Марковникова).
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та здатністю алкінів до реакцій приєднання, тримеризації.
3.2.4.
Ароматичні вуглеводні
(арени)
Загальна формула, номенклатура, ізомерія, будова, фізичні та хімічні властивості, способи добування, застосування ароматичних вуглеводнів; поняття ароматичності. Називати представників гомологічного ряду бензену за систематичною номенклатурою.
Складати молекулярні, електронні та структурні формули бензену; рівняння реакцій, що характеризують хімічні властивості бензену (заміщення, приєднання, окиснення); лабораторні і промислові способи його добування.
Розрізняти ізомери та гомологи моноядерних ароматичних вуглеводнів; згідно електронної будови ненасичені та ароматичні вуглеводні.
Пояснювати стійкість бензену до дії окисників та його здатність до реакцій заміщення (нітрування, хлорування, сульфування) наявністю σ π-електронної системи, що стабілізує ядро.
Порівнювати реакційну здатність бензену в реакціях заміщення та окиснення; ароматичні зв’язки з простими і подвійними.
3.2.5.
Природні джерела вуглеводнів та їх переробка
Природний та супутний нафтові гази, нафта; крекінг та ароматизація нафтопродуктів, детонаційна стійкість бензину; склад вугілля; проблеми добування рідкого палива з вугілля та альтернативних джерел.
Називати продукти переробки нафти та кам’яного вугілля.
Складати рівняння реакцій, що відображають крекінг та ароматизацію вуглеводнів.
Характеризувати природну вуглеводневу сировину як джерело добування органічних сполук.
Аналізувати вплив продуктів переробки вуглеводневої сировини на довкілля і здоров’я людей; екологічно чисті джерела виробництва пального.
3.3.
Оксигеновмісні сполуки
Класифікація оксигеновмісних сполук; характеристичні групи класів оксигеновмісних сполук; номенклатура оксигеновмісних сполук. Називати характеристичні групи класів оксигеновмісних сполук: спиртів, фенолів, альдегідів, карбонових кислот, естерів, а також жирів, вуглеводів (глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози); оксигеновмісні сполуки за систематичною номенклатурою.
Складати структурні формули оксигеновмісних органічних сполук різних класів.
Встановлювати генетичні зв'язки між представниками різних класів оксигеновмісних органічних сполук.
3.3.1.
Гідроксильні похідні вуглеводнів
Класифікація гідроксильних похідних вуглеводнів; характеристична група гідроксильних похідних вуглеводнів. Складати структурні формули гідроксильних похідних вуглеводнів.
Розрізняти згідно електронної будови спирти і феноли.
3.3.1.1.
Спирти
Класифікація спиртів.
Загальна формула, будова, номенкла-тура, ізомерія, властивості, способи добування, поширення в природі насичених одноатомних спиртів; згубна дія алкоголю на здоров'я людини.
Гліцерол (гліцерин) як представник багатоатомних спиртів; якісна реакція на багатоатомні спирти.
Називати представників гомологічного ряду одноатомних насичених спиртів за систематичною номенклатурою.
Розрізняти згідно електронної будови насичені, ненасичені, ароматичні спирти; одно-, двох-, трьох- і багатоатомні спирти; первинні, вторинні й третинні спирти.
Складати молекулярні, структурні, електронні формули метанолу, етанолу; структурні формули ізомерів (за будовою карбонового ланцюга, положенням гідроксильної групи) одноатомних насичених спиртів; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості (кислотно-основні властивості; здатність до реакцій заміщення, внутрішньомолекулярної і міжмолекулярної дегідратації, естерифікації, часткового та повного окиснення), промислові і лабораторні способи добування метанолу та етанолу.
Розрізняти за будовою і властивостями міжкласові ізомери: спирти та етери.
Характеризувати склад і будову (типи зв’язків та перерозподіл електронної густини в молекулах) одноатомних насичених спиртів.
Порівнювати кислотні властивості одноатомних насичених спиртів, води і мінеральних кислот.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між електронною будовою одноатомних насичених спиртів і їх фізичними властивостями (високі температури кипіння в порівнянні з відповідними алканами, розчинність у воді); між електронною будовою одноатомних насичених спиртів і їх хімічними властивостями; залежність між кислотними властивостями і будовою одноатомних насичених спиртів в межах гомологічного ряду.
Складати рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості гліцеролу (взаємодія з натрієм, гідрогенхлоридом, мінеральними і карбоновими кислотами, повне окиснення).
Встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між будовою і властивостями гліцеролу.
3.3.1.2.
Фенол
Формула, будова, властивості, способи добування, застосування; якісна реакція на фенол. Складати молекулярну, структурну, електронну формули фенолу; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості фенолу: кислотні властивості (взаємодія з натрієм, натрій гідроксидом), здатність до реакцій заміщення (взаємодія з бромною водою, нітратною кислотою); промислових і лабораторних способів добування фенолу.
Обґрунтовувати на основі перерозподілу електронної густини в молекулі фенолу взаємний вплив гідроксильної групи і ядра бензену.
Порівнювати кислотні властивості спиртів, фенолу, карбонатної кислоти; здатність до реакцій заміщення бензену і фенолу.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою і властивостями фенолу.
3.3.2.
Альдегіди
Загальна формула, будова, номенклатура, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі; якісна реакція на альдегідну групу. Складати структурні формули альдегідів та їх структурних ізомерів; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості альдегідів (реакції відновлення, часткового окиснення), промислові і лабораторні способи добування.
Розрізняти за якісними реакціями альдегіди.
3.3.3.
Карбонові кислоти
Класифікація, загальна формула, будови, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі карбонових кислот; будови та властивості мила і синтетичних мийних засобів; негативний вплив синтетичних мийних засобів на довкілля. Називати за систематичною номенклатурою характеристичну групу та представники гомологічних рядів різних видів карбонових кислот.
Класифікувати карбонові кислоти за будовою карбонового ланцюга (насичені, ненасичені, ароматичні), кількістю карбоксильних груп (одно-, двох-, трьохосновні), кількістю атомів Карбону (нижчі та вищі).
Складати формули структурних ізомерів насичених одноосновних карбонових кислот; рівняння реакцій, що підтверджують хімічні властивості карбонових кислот: кислотні (взаємодія з активними металами, основними оксидами, основами, солями), реакції заміщення біля атома Карбону карбоксильної групи з утворенням функціональних похідних кислот (естерів), рівняння реакцій, що відображають промислові і лабораторні спо-соби добування метанової і етанової кислот.
Обґрунтовувати згідно електронної будови здатність нижчих карбонових кислот до електролітичної дисоціації; хімічні властивості метанової кислоти;
Порівнювати кислотні властивості карбонових кислот в межах гомологічного ряду, різних типів кислот між собою та зі спиртами, фенолом і мінеральними кислотами.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між електронною будовою і фізичними та хімічними властивостями карбонових кислот.
Узагальнювати знання про хімічні властивості карбонових кислот для підтвердження їх кислотних властивостей.
3.3.4.
Естери. Жири
Загальна формула, класифікація, будова, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, поширення в природі естерів карбонових кислот; біологічна роль жирів.
Називати за систематичною номенклатурою представники гомологічного ряду естерів.
Складати рівняння реакцій гідролізу естерів; способи добування естерів; рівняння хімічні реакцій які відображають властивості жирів (гідроліз, гідрування, окиснення жирів); рівняння реакцій утворення жирів.
Розрізняти за характеристичними групами міжкласові ізомери: карбонові кислоти та їх естери.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом, будовою, власти-востями, біологічними функціями та застосуванням жирів.
3.3.5.
Вуглеводи
Склад, молекулярні, структурні формули глюкози, фруктози, сахарози, крохмалю і целюлози, класифікація, будова, фізичні та хімічні властивості, добування, застосування, біологічна роль вуглеводів; якісні реакції для визначення глюкози, крохмалю; застосування глюкози, сахарози, крохмалю, целюлози; поняття про штучні волокна. Класифікувати вуглеводи на моно-, ди- та полісахариди; альдегідоспирти та кетоноспирти.
Складати рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості, добування і застосування глюкози, сахарози, крохмалю і целюлози.
Встановлювати подібність і відмінність складу, будови і властивостей крохмалю та целюлози.
Узагальнювати знання про хімічні властивості вуглеводів для виявлення характеристичних груп в їх молекулах; ідентифікації глюкози і крохмалю.
3.3.6.
Аміни
Загальні формули, будова, номенклатура, ізомерія, властивості, способи добування, застосування, розповсюдження у природі амінів. Класифікувати аміни як похідні амоніаку (первинні, вторинні і третинні) та за будовою карбонового ланцюга (насичені, ароматичні).
Складати молекулярні, електронні, структурні формули найпростіших амінів аліфатичного та ароматичного рядів; структурні формули ізомерів за будовою карбонового ланцюга, за положенням характеристичної аміногрупи та міжвидових ізомерів первинної, вторинної, третинної будови з однаковою кількістю атомів Карбону; рівняння реакцій, що відображають хімічні властивості (взаємодія з водою, кислотами), промислові і лабораторні способи добування амінів.
Обґрунтовувати основні властивості амінів аліфатичного і ароматичного рядів; на основі взаємного впливу аміногрупи та бензенового ядра в молекулі аніліну зменшення основних властивостей і збільшення реакційної здатності в реакціях заміщення.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою та властивостями амінів аліфатичного та ароматичного рядів.
Порівнювати основні властивості амоніаку, амінів аліфатичного (первинної, вторинної, третинної будови) та ароматичного рядів.
3.3.7.
Амінокислоти
Склад, класифікація будова номенклатура ізомерія фізичні та хімічні властивості добування, застосування, біологічна роль амінокислот; поняття: амфотерність амінокислот, біполярний йон; ди-, три-, поліпептиди. Класифікувати амінокислоти за будовою карбонового ланцюга, взаєморозташуванням карбоксильної і аміногруп, за кількістю карбоксильних і аміногруп.
Складати структурні формули найпростіших амінокислот; рівняння реакцій поліконденсації амінокислот з утворенням ди-, три-, поліпептидів.
Обґрунтовувати згідно електронної будови прояв основних властивостей амінокислот у кислому середовищі і кислотних властивостей у лужному середовищі, утворення біполярних йонів за рахунок внутрішньомоле-кулярної взаємодії їх характеристичних груп.
Порівнювати за будовою і хімічними властивостями амінокислоти та карбонові кислоти.
Установлювати причинно-наслідкові зв’язки між будовою (одночасною наявністю в їх молекулах аміно- і карбоксильної груп) і амфотерними властивостями амінокислот; дії амінокислот на розчини індикаторів.
3.3.8.
Білки
Будова, властивості, застосування, біологічної ролі білків; кольорові реакції на білки; біологічна роль амінокислот, білків. Розрізняти первинну, вторинну, третинну та четвертинну будову білків.
Обґрунтовувати відмінність процесів гідролізу, розкладання, денатурації білків.
3.3.9.
Синтетичні високомолекулярні речовини і полімерні матеріали на їх основі
>Класифікація високомолекулярних речовин; методи синтезу високомолекулярних речовин; будова і властивості полімерів; термопластичні полімери і пластмаси на їх основі; поняття про синтетичні волокна; значення полімерів у суспільному господарстві та побуті. Складати структурні формули полімерних сполук, найважливіших пластмас і полімерних матеріалів на їх основі; рівняння реакцій полімеризації з утворенням найважливіших полімерів.
Порівнювати природні, штучні та синтетичні полімерні матеріали; властивості термопластичних полімерів, синтетичних волокон.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між властивостями та застосуванням полімерів.
3.4.
Узагальнення відомостей про органічні сполуки
Порівнювати хімічні властивості різних класів органічних сполук.
Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між складом і хімічними властивостями представників різних класів органічних сполук.
Узагальнювати знання про хімічні властивості та пособи добування для встановлення генетичних зв’язків між різними класами органічних сполук; здійснення хімічних реакцій з метою взаємних перетворень представників різних класів органічних сполук та спостереження за наслідками цих перетворень.

4. Обчислення в хімії
 
4.1.
Розв'язування задач за хімічними формулами
Одиниці вимірювання молярної маси, молярного об'єму, кількості речовини, значення молярного об'єму за н.у., сталої Авогадро, формул для обчислення кількості речовини, кількості частинок у певній кількості речовини, масової частки елемента в сполуці, відносної густини газу, масової (об'ємної) частки компонента в суміші. Обчислювати відносну молекулярну та молярну маси речовини; кількість частинок у певній кількості речовини, масі речовини, об’ємі газу; об’єм даної маси або кількості речовини газу за нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом; об’ємні частки газів у суміші; середню молярну масу суміші газів; масову частку елемента у сполуці за її формулою; масову частку розчиненої речовини в розчині, молярну концентрацію.
Встановлювати хімічну формулу речовини за масовими частками елементів, що входять до її складу.
4.2.
Вираження кількісного складу розчину
Поняття: масова частка розчиненої речовини, маса розчину.
Обчислювати масу розчину, масову частку розчиненої речовини.
Робити обчислення з використанням кристалогідратів.
4.3.
Розв'язування задач за рівняннями реакцій Алгоритми розв'язку задач за рівнянням реакції; поняття: вихід продукту від теоретично можливого, надлишок речовини Обчислювати за рівняннями хімічних реакцій маси, об'єми, кількості речовини за відомою масою, кількістю речовини одного з реагентів чи продуктів реакції; практичний вихід продукту реакції відносно теоретично можливого.
Встановлювати хімічну формулу речовини за рівнянням реакції.
Робити обчислення з використанням речовин, що містять домішки; з використанням речовин, які дано в надлишку.
Розв'язувати комбіновані задачі (комбінування не більше двох типів).


Программа внешнего независимого тестирования 2010 года по химии. Часть 1

Внешнее независимое тестирование 2010

Абитуриент, проходящий внешнее тестирование по химии, наверняка готовится к поступлению в тот или иной ВУЗ Украины на специальность, связанную с химическим производством. За последние несколько столетий химия значительно изменила жизнь человечества, в первую очередь благодаря созданию новых материалов. В качестве примера можно вспомнить многочисленные полимерные материалы, такие, как полиэтилен, широко применяемый в упаковке, акриловый искусственный камень антаррид, из которого изготавливают столешницы и подоконники, поливинилхлорид, применяемый для изоляции проводов и многие другие.

Для того, чтобы выбрать среди многочисленных ВУЗов Киева или Харькова занимающие лидирующие позиции по выбранной специальности, рекомендуется использовать рейтинги ВУЗов Украины.



Главная > ЗНО 2010 > Программа 2010 по химии ч.2
 
загрузка...